ПриспівТак і не можу наважитись,
Знову їх переглядаю.
Палець, що гортає екран,
Ніяк не зупиниться.
Над кнопкою видалення
Він завмирає.
Світлини, де ми вдвох,
Не мають куди подітися.

Альбом, що був під рукою,
Коли я впорядковувала,
Світлини, які я нібито стерла,
Залишилися у хмарі.
Я усміхнена,
І ти, що дивишся на мене.
Ми тодішні
Здаємося такими справді щасливими.

Так і не можу наважитись,
Знову їх переглядаю.
Палець, що гортає екран,
Ніяк не зупиниться.
Над кнопкою видалення
Він завмирає.
Світлини, де ми вдвох,
Не мають куди подітися.

Переміщую їх до кошика,
А потім повертаю назад.
Знову їх відкриваю,
А потім закриваю.
Одні й ті самі фотографії
Переглядаю знову і знову.
Колись, не відчуваючи зовсім нічого,
Чи настане день, коли зможу на них дивитись?

Та «я» на цих світлинах
Ще не знає про розставання.
Ця усмішка була надто сліпучою,
Тож я закрила альбом.

Так і не можу наважитись,
Знову їх переглядаю.
Палець, що гортає екран,
Ніяк не зупиниться.
Над кнопкою видалення
Він завмирає.
Світлини, де ми вдвох,
Не мають куди подітися.

Варто було б їх стерти,
Але я не можу.
Варто було б їх викинути,
Але я не здатна відпустити.
Поки ці світлини
Не знайдуть свого місця,
Мої почуття також
Залишаються завислими в повітрі.

Так і не можу наважитись,
Знову їх переглядаю.
Палець, що гортає екран,
Ніяк не зупиниться.
До дня, коли зможу нарешті вирішити,
Я залишу їх просто тут.
Світлини, де ми вдвох,
Я все ще не можу стерти.