Аромат легко плине
у тихому післяобідді, як є.

«Добре попрацювали», – цей голос і
рука, що простягає чашку.
Міцна кава,
гірка, але я її полюбила.
Розмови про статті,
киваючи,
я нишком дивлюся на твій профіль.
Ти, по той бік аромату,
трохи розмитий.

Якщо я скажу це вголос,
чи зміниться ця атмосфера?
Мені так добре зараз,
але це так нестерпно.

ПриспівТут пахне кавою.
Я полюбила цю кімнату.
Лише від того, що ти тут,
моє дихання стає м'якшим.
Зворотний відлік
вже почався.
До випуску зовсім трохи.
На цій відстані, як є,
ще хоча б трошки.

Погляд, спрямований на дані,
він мені так подобається.
Твоє серйозне обличчя
чомусь таке сліпуче.
Твоє «бувай» на прощання
робить мене самотньою,
в ліфті
я спускаюся сама.
І завтра знову
я хочу бути тут.

Кінчики пальців майже торкаються,
але дні минають без дотиків.
Скільки ще разів
я питиму цю каву?

ПриспівТут пахне кавою.
Я полюбила цю кімнату.
Лише від того, що ти тут,
моє дихання стає м'якшим.
Зворотний відлік
вже почався.
До випуску зовсім трохи.
На цій відстані, як є,
ще хоча б трошки.