Раптом цей аромат
повертає ту ніч

У переповненому вагоні
відчувся легкий, знайомий запах
Я озирнулася — незнайомець
але парфуми ті самі, що в тебе
Серце забилося аж до болю
мені забракло дихання

Я зійшла на наступній станції
хоча це ще не моя зупинка
На лавці на платформі
я відновлюю подих

ПриспівМинуло вже стільки місяців
один лише запах змушує мене тремтіти
Я думала, що забула
але тіло все пам'ятає
Щоразу, коли я відчуваю ці парфуми
мене відкидає в минуле

У місті такими ж парфумами
користується багато людей
Невже так буде щоразу
Чи настане колись день, коли я до цього звикну
Прибуває наступний потяг
Я підводжуся

Знову зливаюся з натовпом
цього разу, затримавши подих
я зайшла у вагон

Минуло вже стільки місяців
один лише запах змушує мене тремтіти
Я думала, що забула
але тіло все пам'ятає
Щоразу, коли з'являється цей аромат
перед очима постає твоє обличчя

Перед чиїмись парфумами
жити в страху — це важко
Чи настане колись день, коли я не відчуватиму нічого
Можливо, це буде самотньо

Минуло вже стільки місяців
один лише запах змушує мене тремтіти
Я думала, що забула
але тіло все пам'ятає
Щоразу, коли з'являється цей аромат
уламки минулого все ще тут