Ніч, яку я провела, сміючись із друзями,
мало б бути весело, але
я сіла в останню електричку,
і раптом нахлинула самотність.
Моє обличчя відбивається у вікні —
після сміху самотньо.

Ми разом поверталися останньою електричкою,
сміялися, торкаючись плечима.
Того тепла
тепер уже немає.

ПриспівУ темну кімнату: «Я вдома».
Навіть якщо увімкнути світло, на душі темно.
Я розумію, що мені самотньо.
Що веселішою була ніч,
то більша порожнеча в моїх грудях,
яку нічим не заповнити.
Щоразу, як проходить сп'яніння,
я згадую тебе.

Навіть на запрошення від друзів
я не можу відповісти і залишаюся сама.
Світло цілодобового магазину
здається надто сліпучим.
Зимова ніч, вітер холодний,
а шлях додому занадто довгий.

Я змогла сказати «прощавай»,
але самотність залишити не змогла.
Хочеться плакати,
та сліз усе ще немає.

ПриспівУ темну кімнату: «Я вдома».
Навіть якщо увімкнути світло, на душі темно.
Я розумію, що мені самотньо.
Що веселішою була ніч,
то більша порожнеча в моїх грудях,
яку нічим не заповнити.
Щоразу, як проходить сп'яніння,
я згадую тебе.

Я згортаюся клубочком у ліжку,
і почуття, які я приховувала, спливають назовні.
П'ятниця без тебе
так болісно ранить.

У темну кімнату: «Я вдома».
Навіть якщо увімкнути світло, на душі темно.
Я розумію, що мені самотньо.
Що веселішою була ніч,
то більша порожнеча в моїх грудях,
яку нічим не заповнити.
Щоразу, як проходить сп'яніння,
я згадую тебе.