06Song

Kimiiro Mooningu

きみ色モーニング

Про пісню

У вихідний день, коли я прокинулася, кімната була сповнена м'якого світла. Будильник так і залишився вимкненим, але тіло прокинулося само по собі; я ввімкнула пральну машину й заварила каву. Це була звичайна неділя, та чомусь я стояла перед дзеркалом і поправляла волосся. Хоча я ні з ким не зустрічаюся. Шампунь, який я вчора обрала в магазині, мав аромат, яким напевно користувався б він. Нове горнятко я теж вибрала в тому кольорі, який подобається йому. У ту саму мить, як я це усвідомила, моє обличчя враз запалало. Одяг, що сохне на балконі, погойдується, а сонячне проміння круглими плямами падає на підлогу. Я розблокувала смартфон, ледь не почала шукати його ім'я, але зупинилася. Ще нічого навіть не почалося. Хоча це був звичайнісінький ранок, усе, що я обирала, набувало його кольорів. Ще з вечора п'ятниці я постійно думаю про те, коли ж ми зможемо побачитися знову. Те, що мене лякає — це не те, що я можу йому не сподобатися, а те, що ці почуття можуть змінитися. Але поглянувши в дзеркало, я побачила себе: я усміхалася м'якше, ніж учора. Я ще не даю імені цим почуттям. Давати його зовсім не обов'язково. У сонячних променях цієї неділі кімната, що забарвлюється у твої кольори, — тепер моє найулюбленіше місце.

Слухати на музичних платформах

Усі платформи

Текст (японська)

日曜の朝光がやわらかい休みの日ゆっくり目がさめたアラームなんてかけてないのに洗濯機まわしてコーヒー入れる湯気の向こうにきみの顔浮かんで予定なんて何もないのに鏡の前で髪を直してる昨日選んだシャンプーきみが好きそうなにおいだった気づいた瞬間ほっぺが熱くなるきみ色モーニングひとりの部屋なのにどこかにきみの気配がする選んだものぜんぶきみにつながってくこの気持ちに名前まだつけなくていい少しずつきみ色になっていくベランダに干した服が揺れるスマホを開いて閉じてまた開くきみの名前探しそうになってやめたいつかこの部屋にきみの靴がならぶ日来るかなまだ何もはじまってないのにきみ色モーニング会いたいってわけじゃないのにいつの間にかきみのほうへ手がのびてたぜんぶきみの色に染まってく名前をつけないこのままでもう少しここにいたい次に会えるのはいつだろうずっと考えてる自分がいるこわいのは嫌われることよりこの気持ちが変わること鏡にうつったわたしはやわらかく笑ってたきみ色モーニング日曜の朝が好きになったこの光の中できみを思う時間がいとしい何も急がなくていい今日もただきみ色のままこの部屋で笑っていよう

nichiyou no asa hikari ga yawarakai yasumi no hi yukkuri me ga sameta araamu nante kaketenai noni sentakuki mawashite koohii ireru yuge no mukou ni kimi no kao ukande yotei nante nani mo nai noni kagami no mae de kami wo naoshiteru kinou eranda shanpuu kimi ga sukisou na nioi datta kizuita shunkan hoppe ga atsuku naru kimiiro mooningu hitori no heya nanoni dokoka ni kimi no kehai ga suru eranda mono zenbu kimi ni tsunagatteku kono kimochi ni namae mada tsukenakute ii sukoshizutsu kimiiro ni natte iku beranda ni hoshita fuku ga yureru sumaho wo hiraite tojite mata hiraku kimi no namae sagasisou ni natte yameta itsuka kono heya ni kimi no kutsu ga narabu hi kuru kana mada nani mo hajimattenai noni kimiiro mooningu aitai tte wake ja nai noni itsu no ma ni ka kimi no hou e te ga nobiteta zenbu kimi no iro ni somatteku namae wo tsukenai kono mama de mou sukoshi koko ni itai tsugi ni aeru no wa itsu darou zutto kangaeteru jibun ga iru kowai no wa kirawareru koto yori kono kimochi ga kawaru koto kagami ni utsutta watashi wa yawarakaku waratteta kimiiro mooningu nichiyou no asa ga suki ni natta kono hikari no naka de kimi wo omou jikan ga itoshii nani mo isoganakute ii kyou mo tada kimiiro no mama kono heya de waratte iyou

Переклад

Недільний ранок, світло таке м'яке. У вихідний день я прокинулася не поспішаючи, хоч і не ставила жодного будильника. Вмикаю пральну машину й заварюю каву, а крізь пару виринає твоє обличчя. Хоч у мене немає жодних планів, я поправляю волосся перед дзеркалом. Шампунь, який я обрала вчора, мав аромат, що напевно сподобався б тобі. У ту саму мить, як я це зрозуміла, мої щоки запалали. Ранок твого кольору, хоч я і зовсім одна в кімнаті. Але десь тут відчувається твоя присутність. Усе, що я обираю, пов'язується з тобою. Давати назву цим почуттям поки що зовсім не обов'язково. Потроху все стає твого кольору. Одяг, що сохне на балконі, погойдується. Я відкриваю смартфон, закриваю і знов відкриваю. Ледь не почала шукати твоє ім'я, але зупинилася. Чи настане колись той день, коли твоє взуття стоятиме в цій кімнаті? Хоч ще нічого навіть не почалося. Ранок твого кольору, не те щоб я хотіла з тобою побачитися, але непомітно для самої себе до тебе потягнулася моя рука. Усе навколо забарвлюється в твої кольори. Так і не давши цьому імені, я хочу побути тут ще трохи. «Коли ми зможемо побачитись знову?» Ловлю себе на цій думці знов і знов. Те, що лякає мене більше, ніж бути відкинутою, — це те, що ці почуття можуть змінитися. Та я, що відбивалася в дзеркалі, усміхалася ніжно й м'яко. Ранок твого кольору, я так полюбила ці недільні ранки. У цьому світлі час, коли я думаю про тебе, такий дорогий. Нікуди не треба поспішати. І сьогодні, просто залишаючись у твоїх кольорах, я буду усміхатися в цій кімнаті.