Роблю вдих,
випрямляю спину,
пробую посміхнутися перед дзеркалом.
Лиш трохи більше, ніж учора,
стаю добрішою до себе.
Навіть почуття, що впали,
я дбайливо піднімаю.

Перезавантаження глибоким вдихом,
все ще тільки починається.
Кохання – це не змагання,
мій власний темп цілком підходить.

ПриспівКажу собі, що все добре,
стаю своєю власною союзницею.
Розминка перед коханням.
Навіть якщо одного разу схиблю,
якщо зможу посміхнутися – вже все окей.
Це ще не кінець.
Сьогоднішня я –
наймиліша за всіх.

Навіть якщо сповіщення не дзвонять,
моє серце дзвенить.
Важливіше за чиїсь оцінки –
моє власне тепло.
Перев'язую шнурки наново,
і лише від цього дивлюся вперед.
Потроху – це нормально,
серце стає сильнішим.

Те, що я здатна закохатися,
це вже талант.
Коли я розгублена,
заспокоюю дихання,
кладу руку на серце
і кажу: «Я зараз тут».

Кажу собі, що все добре,
стаю своєю власною союзницею.
Розминка перед коханням.
Навіть якщо навертаються сльози,
якщо зможу посміхнутися – вже все окей.
Я впевнено йду вперед.

Собі сьогоднішній –
маленькі оплески.